ВИСТУП

на педраді

« Духовне здоров’я -  невід’ємна складова успішного учня. »

Моя педагогічна філософія:

• пізнавати, діяти, спілкуватись, жити;

• будувати роботу на позитивних емоціях вчителя і учня;

 •розвивати, навчати, виховувати одночасно;

•максимально враховувати індивідуальні здібності учнів;

• всебічно розвивати творчі здібності дітей;

• не давати готові знання, а вчити здобувати їх;

• формувати свідому, активну особистість та громадянина.

Творче кредо:

                     " Виховувати і навчати, піклуючись не тільки про розум,

                        а й про почуття. Такою є людина майбутнього. "

Як поле засівається зерном,

 так наша нива – розумом, красою і добром,

 А ми покликані ці зерна проростити – в дитячих душах.

Сьогодні багато говориться про екологічне забруднення. Але не менш небезпечне забруднення духовне. Мусимо визнати, що в багатьох випадках винуваті ми самі. Десь не довчили своїх дітей, у чомусь проґавили, не стали на захист духовних святинь.

 Сьогодні, як ніколи, перед нами, словесниками, стоїть важливе завдання: виховати в школяра доброту, любов до людини, запобігти фізичному і моральному виродженню учнівської молоді, її бездуховності.

 На уроках мови, літератури, заняттях з розвитку мовлення ми маємо змогу прищеплювати школярам високі моральні якості: чутність, повагу до ближнього, почуття людської гідності, обов’язку, справедливості, сумління і чесність, милосердя і доброчинність. Все це закладено в дитині від природи, тільки треба розбудити, вчасно підтримати. Не варто втовкмачувати дітям, що людина народжується тільки для щастя. Діти мають зрозуміти, що одвічно існують поряд добро і зло, які перебувають у постійні боротьбі.

Література як вид мистецтва підсилює моральні переживання, вона є важливим фактором формування моральної культури учня.

Відродження духовності підростаючого покоління покладається на фольклор, у якому відображено народні погляди на виховання, де загальнолюдські моральні цінності виражають ставлення особистості до соціальних цінностей, характеризують її здатність створити власну ієрархію цінностей у своїй свідомості, визначити стратегію поведінки, являють собою своєрідну форму моральних настанов і заповідей народу.

 Видатні діячі науки і культури (В.Винниченко, Б.Грінченко, Леся Українка, І.Франко) надавали першорядного значення проблемі виховання підростаючого покоління засобами художньої літератури.

 Життя-вічна наука. Сьогодні воно змінюється стрімко, часом непередбачувано. Місія школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити орієнтири власного майбутнього. Загальновідомо: література має гуманістичну суть і цим вирізняється з-поміж інших навчальних дисциплін. Кожен талановитий твір викликає глибокі переживання, хвилює. У процесі читання спрацьовує особливий психологічний феномен – в уяві школяра виникають відтворені автором картини, образи, ситуації. Вони мають на нього сильний емоційний вплив,особливо якщо читач-підліток. Ця властивість емоційного впливу літератури, аж до потрясіння є обов’язковим елементом навчального процесу.

 Нестандартні уроки вимагають ґрунтовної підготовки, врахування різних факторів, зокрема рівня сформованості умінь і навичок школярів, їх вікових особливостей та інтересів. На таких уроках учень повинен бути центральною фігурою: як дослідник, як доповідач, як ініціатор дискусії, як активний учасник групи, як консультант і т. д. Завдання ж учителя полягає не тільки у визначенні теми, обсягу навчального матеріалу і форм його опрацювання, а й у чіткій мотивації навчально-виховного процесу на уроці, забезпеченні демократичного стилю спілкування, атмосфери творчого пошуку, успіху кожної дитини. Цього можна досягти, зацікавлюючи учня художнім текстом, передбачаючи вільний вибір ним змісту та форми навчальної діяльності, пропонуючи прийоми виконання завдань, шляхи пошуків відповідей на поставлені запитання, заохочуючи прагнення знаходити свій спосіб вирішення тих чи інших проблем, підтримуючи ініціативу, самостійність, вміння застосувати набуті знання та навички у нових умовах. Лише при такому підході до проведення нестандартних уроків з літератури можна говорити про їх доцільність, результативність, спрямованість на плекання дитини як творця свого життя.

 Досвід показує, що в старших класах доцільно проводити добре відомі учителям-словесникам уроки-конференції, уроки-семінари, уроки-диспути, уроки-дослідження, уроки-пошуки,  уроки - КВК, наповнивши їх новим змістом, модернізувавши відповідно до вимог часу, інших суспільних реалій, змін у шкільних програмах з літератури, поінформованості та ерудиції сучасних школярів та ін.

 Учні середніх класів залюбки беруть участь в уроках-концертах, уроках-конкурсах, уроках-вікторинах, уроках-уявних подорожах, уроках-іграх і т. д.

 Вивчаючи у 5-ому класі українські народні казки, можна, наприклад, провести урок-конкурс на кращого оповідача казки.

 Учитель допомагає п'ятикласникам у виборі казки, підказує, як краще передати її зміст, який музичний супровід можна використати. За свої розповіді учасники конкурсу отримують відповідні бали. Проектуючи такі уроки на особистість учня, слід передбачити підсумкову бесіду з метою виявлення умінь школяра робити висновки, співставляти зображене у казці з дійсністю, складати власні казкові твори.

 — Чому ви обрали саме цю казку?

 — Чи зустрічали ви щось подібне у житті?

 — Від чого застерегла вас ця казка? Чого навчила?

 — Кому б ви рекомендували її прочитати?

 — Яку казку хотіли б скласти самі?

 Вдома учні складають казки і на одному з уроків знайомлять з ними своїх однокласників.

 Цікавими є уроки-зустрічі з письменниками, художниками, музикантами, талановитими людьми рідного краю. Зустрічі не лише реальні, а й уявні. До таких уроків готуються всі: і ті, що виступатимуть у ролі письменників чи літературних героїв, і ті, що ставитимуть їм запитання, читатимуть вірші, прозові уривки і т. д. Такі уроки - це міні-спектаклі, які прилучають дітей до мистецтва, формують їхні естетичні смаки, громадянсько-патріотичні переконання, збагачують емоційно-інтелектуальний світ, пробуджують жагу пізнання.

 До вподоби школярам і уроки-мандрівки. причому найрізноманітніші за формою і змістом.

 Уроки - мандрівки сприяють не тільки розширенню і поглибленню знань школярів, а й їх саморозвиткові, адже учні знайомляться з критичною літературою про письменника, читають твори, не передбачені програмою, на власний розсуд компонують свої виступи перед однокласниками.

 Згадаймо своє дитинство. У книжках ми передовсім шукали позитивного героя. І це нормальна реакція нормальної дитини. Тому нам вчителям потрібно докласти максимум зусиль, щоб під час аналізу причин вчинків Чіпки з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні», Сави з твору Ольги Кобилянської «Земля»  не викликати в юній душі агресивності чи зневіри в людські ідеали. Вивчаючи творчість Панаса Мирного, зокрема його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні» ,насамперед разом з учнями з’ясовуємо проблематику роману. Характеризуючи образ Чіпки проводжу урок з елементами суду. Учні отримують завдання стати» за бажанням» обвинувачами і захисниками, а один з учнів Чіпкою. Спочатку виступали захисники, які відзначали позитивні якості Чіпки і висловили думку, що він змушений був захищатись і мстити бо на це були свої причини. Справді, хто не жалів Чіпку, не співчував його загубленій силі? Та, можливо, сьогодні важливо не милосердя до нього, а психоаналіз причин що призвели його до свідомої жорстокості. Адже найбільша цінність на землі – людина, і позбавляти її життя-тяжкий злочин. У виступах учні-обвинувачі звернули увагу насамперед на те, що Чіпка, мабуть, обнадійливо сприйняв той факт, що перші крадіжки не були викриті. У нього з’явилась впевненість: мене не піймають, я не якийсь там невдаха. Це часто губить людей і в наш час. Обвинувачі доказували вину вбивці, але ставало ясно, що вони були слабшими, ніж захисники. Потім було надане слово Чіпці, який спробував себе захистити. У кінці уроку разом з учнями ми поступово переконалися, що ніколи не було у Чіпки безвихідного становища, що тільки нетерпіння і злість на людей керували ним, штовхали до падіння. Всі згодилися, що навряд чи з будь-якої скрутної ситуації єдиним виходом може бути помста, а ще страшніше - вбивство. Не можна виправдовувати злочин важким дитинством, нелюбов’ю до людей. Отже, не всякими шляхами можна дійти праведного діяння. Ось такий урок життя дає роман. Урок, який триває й нині… Бідували сотні тисяч українців в різні часи та епохи, але вбивцями ставали лише одиниці . Гірка доля не змінила характеру українця, його романтичної закоханості у все прекрасне на землі. Для нашого народу, з його так і не сприйнятою багатьма ментальністю довготерпеливця, заповідь Божа «Не вбий» була святою. Немає і не може бути аргументів, які виправдовували б убивство.

 Наших учнів цікавить широке коло питань: що таке гідність і ницість, обов’язок і слабкість духу, честь і лицемірство, дружба і зрада, кохання і зневіра? Вони про все думають. Молодь не байдужа. Вона прагне знайти своє місце в житті, самовиразитися. Найкраще учні сприймають художній твір на уроках з нестандартними методами.

Вивчаючи поему Лесі Українки «Бояриня» проводжу урок-диспут. На якому разом з учнями стараємось з’ясувати проблемне питання: «Як же треба жити, щоб не було соромно перед власним народом, перед батьківщиною та своїми нащадками?» У формі вільного обміну думками стараємось дати відповідь на такі питання:

 1. Яку моральну та суспільно-політичну орієнтацію винесла зі своєї сім’ї Оксана?

 2. Чи можна назвати Степана зрадником? Якщо так , то кого він зрадив?

 3. Чий образ сильніший - Степана чи Оксани?

 4. У чому прозріння Оксани?

 5. Чи сподівалася Оксана , що її становище на чужині буде таким принизливим і тяжким.

 У формі відвертого, сміливого висловлювання учні доходять до висновку, що духовно повноцінне життя людини неможливе без волі і без служіння батьківщині.

 Доцільним є проведення уроку-дослідження «Боже, Боже за що ти мене покарав «за творами Т.Шевченка». Протягом цього уроку стараюся звертатись до проблемного питання: «Що ми втрачаємо, зневажаючи жінку та її честь». За допомогою героїнь Катерини з поеми Тараса Шевченка «Катерина», Ганни з поеми Тараса Шевченка «Наймичка» стараємось дослідити причини морального падіння цих героїнь. Цей урок дуже захоплює десятикласників.

 Такі блоки запитань до уроків – диспутів розробила до проблемного семінару на тему      „ Щоденник” О.Довженка. Роздуми про вічне…” Наприклад:

1. Прокоментуйте слова О.Довженка: „ Бог – в людині. Він є або нема. Але повна Його відсутність – се великий крок назад і вниз. У майбутньому люде прийдуть до Нього. Не до попа, звичайно, не до приходу. До божественного в собі. До прекрасного. До безсмертного. І тоді не буде гнітючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного безрадісного будня”.

 2. Як ви вважаєте, майбутнє, про яке говорив письменник, вже настало чи його ще треба чекати?

 3. Чи прийшли сучасні люди „ до божественного в собі”? А хто з героїв Довженка досяг цього – прекрасного, безсмертного?

 4. Хто був для митця ідеалом людини? А для вас яка людина є ідеалом?

5. Ваше розуміння думки великого митця: „ Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу. У ній більше глибокої істини, ніж в одній лише голій правді. Істинне те, що прекрасне”. І ряд інших запитань…

 Як показує практика, при доборі проблемних питань до тем у процесі міркувань, пошуку учнями відповідей, аргументацій поглиблюється розуміння фабули твору, поведінки, характеру, поглядів, взаємостосунків героїв, порівнюється світосприйняття письменника зі своїм власним.

 Для полеміки відбираю те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції, що найбільше може схвилювати, вразити душу учня. Цікавого матеріалу вистачає, але ефективним він буде тільки тоді, коли постійно ведеться робота над формуванням уміння учнів висловлювати власні думки й судження, толерантно ставитися до будь – якої обґрунтованої думки, поважаючи почуття опонента.

 При нестандартних формах спілкування вчителя й учнів у роботі з текстом художнього твору мікроклімат у класі стає сприятливим: щирим і відвертим. Зіставлення позиції автора й поглядів учнів відбувається в атмосфері глибокого довір’я й поваги до особистості підлітка.

 Культурі спілкування, культурі ведення дискусії приділяю багато уваги й на уроках української мови. Складаючи змістовний і досконалий за формою діалог, учні демонструють уміння не тільки висловлювати власну думку, а й уважно та доброзичливо вислухати співрозмовника і в разі незгоди з його аргументами намагаються коректно заперечити своєму опонентові.

 Створюючи всі умови для реалізації принципу толерантності на уроках української мови та літератури, а також у позаурочний час, прагну до виховання в молоді таких важливих моральних якостей, як доброзичливість, повага до іншої думки, терпимість до всього, що оточує людину.

 У своїй роботі використовую технології критичного мислення: кубування, метод проектів: інсценізація художнього твору ( інший варіант: підготовка уроку – прес – конференції, ток – шоу тощо). Також використовую технології „ Мікрофон”, „ Авторське крісло”,  „ Взаємні запитання”, „ Сенкен”.

 Такі види робіт сприяють виробленню читацьких умінь: постановка запитань, взаємне навчання, виконання спільних проектів.

 Такі форми й методи роботи на уроках зацікавлюють учнів, викликають бажання вчитися, дають змогу осмислено засвоювати нову інформацію, формують особистість. Інтерактивні технології, на мою думку, корисні й для фізичного здоров’я учнів, бо вони знімають нервове напруження, елементи гри вносять позитивні емоції.

На мою думку, уроки літератури можна назвати уроками життя. На своїх уроках стараюся привити учням кращі моральні принципи майбутнього будівника вільної України. Часто звертаюся до цитат із Біблії. «Шануй батька свого і матір свою, щоб добре було тобі, і щоб жив довго на землі». Майже на кожному уроці стараюся звертатись до слів Панаса Мирного «Село знає одну славу - честь» і до слів Ліни Костенко « Шукайте цензора в собі».

 Суспільство змінюється, проте непорушними мають бути віковічні святощі:материнство, сім’я, любов, благородство, повага до батьків, милосердя, вірність. На них не повинна впливати економіка і політика, історія чи мода…. І в цьому мають допомогти уроки літератури.